Справжній хакер

За словами Е. Реймонда (Eric Steven Raymond — автор статті «Як стати хакером»): «справжній хакер — це людина з певним світоглядом, особистісними рисами, знаннями та вміннями». Е. Реймонд зазначає, що справжні хакери створюють речі (програми, системи), а не руйнують їх (як крякери). Хакер повинен отримувати справжню насолоду від вирішення проблем, тренування інтелекту. Він постійно прагне вирішувати нові, складні проблеми, а не перейматися монотонною діяльністю. Справжній хакер — любить свободу і заперечує будь-яку цензуру та секретність. Хакер повинен уміти працювати з різними програмами і створювати власні. Статус особи в хакерській субкультурі (т. з. «Хакерландії»), згідно з Е. Реймондом, залежить передусім від її професійної репутації, рівня майстерності, кількості та якості написаних і поширених серед інших користувачів програм.

Мал.5. Лінус Торвальдс (швед. Linus Torvalds) — фінський програміст,
хакер, творець ядра Linux.

Фінський дослідник П. Хіманен у праці «Хакерська етика та дух інформаційної ери» визначає хакера як людину, що пройшла етап використання свого комп’ютера як засобу заробітку і використовує його для соціальних зв’язків (спілкування в Інтернеті) та для розваг (отримання насолоди від процесу своєї діяльності — програмування).

Один з ідеологів хакерського руху хакер Лойд Бленкеншип (англ. Loyd Blankenship), відомий під псевдонімом «The Mentor» (укр. — «наставник»), у своєму маніфесті («The Conscience of а Hacker» — «Совість хакера»), який написаний 8 січня 1986 року, протиставляє хакерську субкультуру офіційній культурі сучасного світу: « … Це наш світ, світ кодів та електронних імпульсів, наповнений красою модемних звуків. Ми безплатно користуємося послугами, які могли б коштувати копійки, якби ви не спекулювали на наших потребах і не були такими жадібними. Ви називаєте нас злочинцями. Ми прагнемо знань. Ви називаєте нас злочинцями. Ми існуємо без кольору шкіри, без національності та релігійних упереджень. Ви називаєте нас злочинцями. Ви виробляєте атомні бомби, розпалюєте війни, вбиваєте, крадете і брешете нам, намагаючись переконати в своїй правоті. А ми все ж залишаємось злочинцями. Так, я — злочинець. Мій злочин — цікавість. Мій злочин у тому, що я суджу людей по тому, що вони говорять і думають, а не по тому, як вони виглядають. Мій злочин у тому, що я за межами вашого розуміння і ви ніколи мені цього не пробачите. Я — хакер, а це мій маніфест. Ви можете зупинити мене, але ніколи не зупините нас всіх … ».

Види хакерів

Хакерами вважаються особи, які проникають в систему без корисливих цілей. В них не має мети заробляти на хакінгу. Разом з тим такі діяння часто є суспільно небезпечними, оскільки, з одного боку, порушують законодавство про захист інформації, а з іншого — межа між проникненням в комп’ютерні мережі заради забави і використанням цього проникнення з метою шантажу, крадіжки інформації, коштів чи в інших корисливих цілях дуже тонка.

Мал.2. Неофіційна емблема хакерів
(була запропонована в 2003 р. Еріком Реймондом).

Крякери — це різновид хакерів, що вчиняють протиправні дії з корисливою метою або з хуліганських мотивів. Саме в цьому виражається відмінність між тими, кого називають хакерами і крякерами: перші — дослідники комп’ютерних мереж, другі — просто зломщики чи злодії. Таким чином, термін «хакер» у словнику комп’ю­терної термінології означає фахівець, що одержує задоволення від вивчення механізмів функціонування комп’ютерних систем і від розширення їх можливостей.

Мал.3. Володимир Левин. Йому приписують пограбування Сітібанку (Citibank)
на 10 мільйонів дол. США через Інтернет в 1994 році.

Фрікери — це особи, які займаються розшифруванням супутникових сигналів, зломом АТС, «переадресуванням» мобільних телефонів з метою їх безоплатного використання.

На жаль, на даний час слово «хакер» частіше вживають в значенні «комп’ютерний зловмисник» незалежно від того, чим займається дана особа. Чимала «заслуга» в негативному тлумаченні терміну належить журналістам і сценаристам фільмів, які в погоні за славою і прибутками, як правило, псують імідж всіх хакерів.

Ось декілька кінофільмів цієї тематики:

• «Хакери» (Hackers, 1995).
• «Пароль «Риба-меч» (Swordfish, 2002).
• «Міцний горішок 4» (Die Hard 4, 2007).

Мал.4. «Програмна оболонка» суперкомп’ютера.
Кадр з фільму «Хакери».

Примітка! Слово «хакер» в значенні «комп’ютерний злочинець» вживається в основному в ЗМІ, в самому ж середовищі користувачів воно означає «висококваліфікованого програміста».

Коротенька історична довідка

Сам термін «хакер» (від англ. «hacker») був введений до комп’ютерного сленгу 1961 року групою студентів-програмістів Массачусетського технологічного інституту (США). Саме в ті роки в американських університетах і компаніях з’явилися потужні ЕОМ, і студентам дозволялося протягом певного часу користуватися ними.

Спочатку з’явилося жаргонне слово «to hack» (рубати). Воно означало процес внесення змін «на льоту» в чужу програму (в початкові тексти програми). Віддієслівний іменник «hack» означав результат такої зміни. Вельми корисною і гідною справою вважалося не просто повідомити автора програми про помилку, а одразу запропонувати йому такий «хак», який її виправляє.

В цей період сформувалось перше покоління хакерів, які фактично були фанатами-програмістами, а терміном «хакінг» (від англ. «hacking») позначалась захопленість знаннями в галузі інформатики. В цей же період починають виникати основи хакерської ідеології. Основою якої став принцип: «інформація має бути безкоштовною та загальнодоступною».

Наступне покоління хакерів з’явилося наприкінці 1970-х — початку 1980-х років з появою ПК та початком експериментування з комп’ютерними мережами. Тоді ж було зафіксовано перші спроби використання комп’ютерів у нелегальних цілях, а термін «хакінг» почав набувати нового негативного значення — мистецтво «зламування» комп’ютерних мереж інших користувачів. Іноді, з метою ефективнішої діяльності, хакери об’єднувались в угруповання зі своїми законами та правилами, основним з яких на той час була заборона завдавати будь-якої шкоди комп’ютерним системам.

Наприкінці 1980-х років виникає нове покоління комп’ютерних фахівців, яке почало активно протистояти комерційним і державним структурам, керуючись при цьому принципомзагального права користувачів ЕОМ на безплатне одержання будь-якої інформації в Інтернеті. Саме з кінця 1980-х — початку 1990-х років починається хвиля протиправної комп’ютерної діяльності хакерів — «зламування» комп’ютерних систем, поширення програм-вірусів, тощо. Відтак виникає широко відомий образ хакера як комп’ютерного «пірата».

Отже, хакери — неоднозначна щодо оцінок неформальна субкультура, що сформувалась навколо технічних та інформаційних досягнень людства. Як і в кожній субкультурі тут присутні свої кумири (Роберт Теппен Морріс, Кевін Мітнік, Е. Реймонд, Володимир Левин, Лінус Торвальдс та інші), світогляд, етика поведінки, стиль життя.

В рамках цієї субкультури є велика кількість напрямків — від легальних до нелегальних. Дослідники говорять про «класичних хакерів», «крякерів» (зламують комп’ютерні системи), «фрікерів» (використовують телефонні лінії) та ряд інших.